ПРЕД ДРАГУ, ЯК ПРЕД БУРЮ
Барз любим ходзиц пешо. Нє шпацирац ше, алє ходзиц пешо, геваль-тамаль. Правда – кед мам на ногох патики, лєбо добри ципели. Та, я уж вера нє можем анї обуц гоч цо. Кед обуєм ровне – боля ме ноги. У ровним нє можем витримац анї годзину. А запетки? Формула така: дзень у запеткох – вечар у лаворе (думам, мушим намакац и одпочивац боляци талпи).
Алє, зато, нє мам нїїїїїч процив вожиц ше у авту. Можем буц обута и у кломпох, и у япанкох – у гоч чим. Лєм шеднєм напредок, завяжем ше и – брррррр! Ище кед лєто, та кед себе пущим музику и отворим облак… Правда, боса сом ище нє гонєла, вшелїяк, алє мой ме боме босу вожел. Ша, були зме младши, мали зме кеди, нє штудирали зме вельо. Тераз, остатнї час, мушим припознац же ше ситуация дакус пременєла. Добре, дакус досц. Бо, тераз кед рушаме на драгу, гоч лєм през викенд до Керестура, два днї пред тим набива зо мну. Мушим каждому порихтац цо му треба, починаюци од облєчива, споднього и верхнього, та гиґиєни, обуї, ище кед даєдно пиє лїки лєбо инше – мушим и записовац (добре же сом ше отресла пелюхох).
И цо, вони троме уж спаковани и облєчени стоя на драже, а я ище у бога… Уж и авто вигнали, и натрушели чи розляли воду у авту, а я зазберуєм койцо. Вше сом остатня. Ище ше ми мой и пита чи сом вжала вожацку. За нєдайбоже… Но, та нач ми ю, кед ми нє даш гонїц, думам себе. Шедам здута до авта, видзим як типка по цд-у… Яй, ша вон и специялну музику навиберал за тото путешествиє. О, нееееее! Знам ю напамнят: „Иґра рокенрол цела Юґославия…”. Джизус…
Озда ми найгорше кед вибиєме на просту драгу. Най розчисциме – нє же вше патрим на мерач швидкосци, нє. Алє видзим през облак же цошка „кратки” гони. А и звук иншаки. Кед штрелїм з очми, а воно – 160 км/г! Ти нормални? Чловече божи, дзеци вожиш! А и мнє! Свашта сом му погуторела. А вон ми враца же, гат, предувує вентили… Предувуєш вентили? В-е-н-т-и-л-и? А, яки же мойо вентили? Як же най их себе предуєм? Най шеднєм на метлу? До валалу вше сцигнєме повадзени. Вон ше дури же стално дошпинтуєм, а я ше дурим пре вшелїячини.
Алє, добре. У родичох амортизуєме ствар. Ша нє будземе ше спричкац пред нїма. А вец нас уж вецей и нє трима. Док нє рушиме дому…