ЖЕНОБЛОҐИЯ

ОДДИХ

Ясмина ШВЕТ У ХТОРИМ ЖИЄМ

Одкеди зоз тим шветом почала владац корона, нашо животи ше, у тим дружтвеним смислу, ище як пременєли. Могло би ше повесц же су вецей нє исти, а напевно же анї нїґда вецей нє буду. Нє так же ше бунїм, бо ми зоз того прешлого живота дзепоєдни ствари наисце нє хибя.

И гоч ми на першу лабду гевто комплетне заверанє до обисцох з яри нє було барз страшне, бо сом ше аж на даєден способ чувствовала защицено, тото триманє на оддалєносци ми помали почина завадзац. Нє прето же ме нє бриґа чи ше дахто одо мнє обере, лєбо чи ше сама од дакого нє оберем, алє тота физична оддалєносц ме уж терхує. Провадзи ме чувство же ми дахто бере шлєбоду.

Так було и хторишик дзень. Док зме после полудзенку преживали, одразу сом станула, преблєкла ше, вжала маску и средство за дезинфекцию до торби и змахла мойому:

– Айде, видзиме ше!

– Дзе же?

– Идзем до варошу, мам конченя.

Патрел на мнє спод тих окулярох, як професор. Я патрим на ньго, вон на мнє. Най ше розумиме – то така глупа вигварка кед дакому повеш же мам конченя. Вон у себе такой роздумує чи дацо забул покончиц, чи дацо сгришел та протестно сцекам з дому, чи сом можебуц нє обдумала даяки план у хторим вон главни майстор. Обидвойо у цихосци преценюєме ситуацию.

– Добре, кед ши так надумала – искуствено ми гвари.

Уж точно зна на хторе питанє як ми ма одвитовац, зна мойо вирази на твари, и цалу воздлуж и попрейґа. Лєм мойо думки часто нє може полапац. И добре же так. Иншак би нам було допито.

Я ше наисце одразу позберала и рушела пешо до варошу. Правда, нє знам анї сама дзе, алє знам же сом вецей нє могла витримац тото чувство нєшлєбоди.

Лєм сом ходзела, ходзела, ходзела… И гоч сом мала порихтану маску, нє сцела сом нїґдзе уходзиц дзе бим була примушена положиц ю. Єдноставно, требало ми ше здогаднуц часох кед нам анї на концу розума нє бул нїяки вирус. Правела сом ше же ше нїч нє збуло.

После одредзеного часу ми оддало. Наволала сом пайташку и вона такой пришла. Попили зме кафу, вишмеяли ше и розишли. Вельки ствари за кратки час.

Кед сом пришла дому, мой такой обачел ошмих на твари:

– Слухай, нє знам дзе ши була, алє наютре и я пойдзем з тобу!

Tags: , ,

Leave a Reply

Your email address will not be published.