ЖЕНОБЛОҐИЯ

НЇЧ БЕЗ МОКРЕЙ РЕНДИ

Ясмина КРЕСЦАНКА КЕД БУДЗЕМ...

Знаце цо у тоалету почина? Шицко! Там шицко почина, а там ше шицко и закончує. Голєм у нас. А, ниа, як сом дошла до того.

Єдного вечара сом ше влапела пораїц обисце. Мой ми вше дошпинтує же ше „вечар нє пораї, вечар ше одпочива”. Алє цо можем? Кажди дзень робим до поладня, часто и вечаром, та док придзем з роботи, док коло дзецох, покруцим ше геваль-тамаль, вичерпана од горучави – ґу себе придзем аж коло дзевец вечар.

Правда же нє чухам облаки ноцну годзину, алє поскладац шмати, пейґлац, позберац ботоши спод карсцельох, паперики од бомбонох зацискани до посцельох и езер далїнски койкадзи – мушим.

Но, руку на шерцо, нє народзена сом зоз ренду у рукох. Паметам, кед сом ше породзела та сом у хижи була з якушик дзивку у породзилїщу. И место же бизме черали искуства о бебох, вона кажду розгварку закончовала зоз аксиомом – нїч без мокрей ренди! Шалєна…

Тото шицке мойо пораєнє мой нє видзи. Гоч кельо ше потрудзим – нїч! Нїґда нє забудзем кед сом раз була „набита” з адреналином, цале обисце сом спораєла так же сом ше и сама зоз собу цешела. Кед ше мой врацел з роботи з дзверох спадло питанє: Га? Видзиш як сом попораєла? А вон лєм джмуркнул з лївим оком. Нїч баржей як кед му мушка улєци до ока (но, улєцела му…)

Купатило окремна приповедка. Тота простория у нас простория „од националного значеня”. Кед бим положела златни клянки, златни нїтки на фиронґи, златни мегки заглавки у дньовей – нїч би нє було досц добре без златней дески на вц шольки. А нє верела сом же то так… Кед деска ошикана, як да цале обисце ошикане. Бо – таке ци люштаве купатило же там нїхто нє сце войсц. Модлїм? Га нє шикам Я на стояци! Ви троме а я єдна. Хтори же од вас трох вжал ренду до рукох и рибал вц шольку, за вц шольку, коло вц шольки, деску на вц шольки, водокотлїк и цегелки за вц шольку? Анї єден! Досц ми! Шикайце на шедзаци!

И так сом пререзала.

Ютредзень уж знова було по старим. Знаже же було. Познаю ме мойо хлопи. Я прережем, алє лєм на єден дзень. Вец себе подумам же добре же их мам. Ша док буду жиц сами та себе озда буду тримац чисте обисце. А я з моїм винчаним лєгко видзем украй: вежнєм та почухам, та. Нїч без мокрей ренди!

Tags: ,

Leave a Reply

Your email address will not be published.