ЖЕНОБЛОҐИЯ

ЖИЦ З ПОЛНИМА ПЛЮЦАМИ

Ясмина З ДРУГИМА У КОЛЄ

Нє мам нїч процив хлопох. „Нїч ефикасне!” – прекоментаровали би даєдни през полу-франту. У дзепоєдних стварох их наисце нє мож заменїц, до дачого най вецей нє хпаю носи, а дакеди, боме, гоч би го и вохпали, най голєм дакус помогню женом.

Мнє ше, у ствари, видзи же зме якошик звикли правиц таки дзелїдби, на хлопски и женски роботи. Нє було би лєпше кед би ше дзелєло роботи так же кому-цо-лєжи? Нормално, кед же обидвойо сцу участвовац. У процивним, мож лєм боґарац…

Нєдавно сом патрела барз интересантну емисию о остатнєй шветовей економскей кризи хтора дзепоєдним жемом охабела барз чежки утрати. Єдна з тих жемох то Исланд. У емисиї визначени податок же шицки банки на чиїм чолє були хлопи – банкротирали. Була лєм єдна банка дзе ґаздиня давала остатнє слово – и вицагла ше. Кед ше анализовало причини колапсу постало ясне – хлопи маю у себе змагательни характер, лєгчейше ше упущую до ризику, алє и пре адреналин нє можу обєктивно роздумовац, та частейше гриша.

Кед бим тото преписала на наш штредок було би же бранїм жени, лєбо знєважуєм хлопох. Нє, нє… Наисце думам же ше часи пременєли. Уж єст вше вецей хлопох хтори помагаю у обисцу, а и жени котри пре европски роботни час менєй дома. Кед єст добрей дзеки о шицким ше мож порадзиц.

А на концу концох – то вше так було. И жени руцали на брадло, а було и хлопох хтори любели вишивац. А кельо єст людзох цо сами жию, хто же ше им пита хтора женска, а хтора хлопска робота, нє так? Кажде най прави шора у своїм обисцу, до люцкого най ше нє миша.

Мнє лєм кус секира тото замишательство. Уж знаме же кажде, и хлоп и жена, може буц кухар(ка), фризер(ка), дохтор(ка), професор(ка), фодбалер(ка)… А мож видзиц же и жени професийни вожаче, судийки, полицайки, алє углавним шицки майстрове – хлопи. Роздумуєм чи би дахто поволал жену електричара же би му поцагала струю у шопи, лєбо покладла циви за дижджовку (нє муша буц целови).

Можебуц тото цо ше случело на Исланду чиста случайносц, а можебуц и нє… Аж ме глава болї од телього роздумованя. Дзе сом ше и влапела до такей теми?!

Мушим лєм єдно припознац – кед заджмурим очи, кед ше опущим и дам себе на волю, нє мам нїч процив припатрац ше як по драже бегаю рижнофарбово авта з нарисованима ружичками, машлїчками, лєбо як коминяр ноши щетку у форми ящурки. Наисце, креативносц сцера шицки гранїци и дава шлєбоду єству жиц у своєй полноти.

Tags: ,

Leave a Reply

Your email address will not be published.