ЖЕНОБЛОҐИЯ

НОВОМУ САДУ З ЛЮБОВУ

Ясмина ШВЕТ У ХТОРИМ ЖИЄМ

То озда муши буц так на тим швеце – шицки и шицко ма свою енерґию, нєвлаплїву и нєвидлїву… Лєм тому хто ю почувствує ясне же вона ту, же нас вяже єдни за других, чловека за валал, город, ту ше народзуєме и охабяме свойо ґени, тужиме и помалки капеме кед зме витаргнути з нашей родней груди…

Алє, знова, случує ше же даєдни места и прерошнєме, постаню нам цесни и починаме ше добре чувствовац (скоро як и дома) и на других местох. Так ше мнє случело з Новим Садом. Нє чим сом пришла до ньго, алє после хто зна келїх приходох и одходох. Першираз сом ту крочела з школску екскурзию, нормалски (як би гварела Александра Петровна Живкович), були зме у театру и музею и нїч на мнє нє охабело упечаток. Могли зме так нащивиц и гоч хтори будинок лєбо площу – нїч. Видзим же и тераз до Нового Саду приходза екскурзиї, та дзеци водза по „общих” местох… ОК. Треба и тото видзиц, нє гварим. Таки файти нащиви би требали буц и едукативни. Медзитим, єст у варошу цошка цо ме привязало за себе у моїх двацетих рокох. Кед сом почала путовац на факултет, одразу, на самим уходзе до Нового Саду, почувствовала сом олєгчанє. Кед автобус круцел на главну автобуску станїцу, уж шицко було у шоре. Ту сом. Сцигла сом. Дзешка сом читала же и Бродски о тим бешедовал. О чувству хторе мал кед пришол до Ню Йорку (о тим будзем писац док раз там крочим ;)…). То озда тота хвилька з початку кед ше енерґия єдного места поклопи з нашу енерґию. То супер чувство!

Пре неки дзень (як би гварел мой син), була сом бежац на кею. Так, рекреативно. Любим там пойсц. Скорей сом нє бежала бо, кед сом була младша, мойо шестри и пайташки ше вше зо мнє шмеяли кед сом бежала лєбо гонєла бициґлу. Бо, гат, якошик ми ноги иду до крижа, та их барз заруцуєм, а и махам з руками, та шмих зо мнє правели. Но, знам, ша мам жвератко, алє ту – ту ме нїхто нє позна. А шицко сом сконтала – нє набиваш ставци до бетону, бо маш тартан дражку, и то добре означену (мож провадзиц кельо км прейдзеш кед же нє хаснуєш педометер, лєбо даєдну апликацию на телефону). Окруженє одличне, бо бежиш коло самого Дунаю, а и людзе хтори там ходза на рекреацию ходза з исту намиру. Нє маш ше цо ганьбиц, лєм шибаш. Кельо можеш. Можу ци лєм завидзиц! J

Вец сом себе подумала: вше кед дахто придзе нащивиц Нови Сад, най поопатра историйни и културни места, алє нє шме заобисц кей. Патики до ґепеку и – на бежанє! То би требало постац обовязне место нащиви каждого хто ту придзе. Од єдного моста по други, вец по треци… Сам, лєбо з даским. Тоти хтори воля обрацац педали можу виєднац и бициґлу, та тоту руту мож прейсц и так… Хто як сце и люби. Ту можеш виберац цо ци одвитує и прето обожавам Нови Сад. Гужву у транспорту, високи будинки, семафори на каждим крочаю чловек престанє реґистровац, идзе за своїм, за тим цо му душу и цело окрипи – а мнє то мой мили тартан… Лєм кед би и мойо шестри пристали…

Tags: ,

Leave a Reply

Your email address will not be published.